22 жовтня 2025 року в Індійському міжнародному центрі (India International Centre) у Нью-Делі відбувся Вечір пам’яті Еліни Абаркарової-Нісчал.

Захід організував її чоловік, Джасбір Нісчал, за підтримки Посольства України в Республіці Індія та Асоціації дружби «Індія – Україна». На подію зібралися друзі, представники української громади та співробітники Посольства.

Посол України в Індії Олександр Поліщук, і Джасбір Нісчал поділилися щирими спогадами про життя й творчий шлях Еліни. 

Джасбір також представив відео та фотографії, які відтворили теплі спогади про її мистецтво, подорожі та натхнення, що вона дарувала всім, хто її знав.

Еліна була українською художницею, архітекторкою та виконавицею класичних індійських танців. Вона здобула освіту в Бережанах (Тернопільська область) і у Львові, де закінчила архітектурний факультет Львівського політехнічного інституту.

Вона була сертифікованою викладачкою йоги й мала учнів в Індії, Україні та багатьох країнах Європи. Глибоко розуміла й щиро цінувала індійську філософію, культуру та духовні традиції, водночас залишаючись відданою своїй українській ідентичності.

У 1994 році Еліна відвідала Непал, де навчалася в Національній школі танцю. Її давня мрія побувати в Індії здійснилася, коли у 1999 році вона отримала трирічну стипендію Індійської ради з культурних зв’язків (ICCR) для вивчення класичних індійських танців.

Вперше Еліна приїхала до Індії саме у 1999 році, де опановувала катхак під керівництвом легендарного Пандіта Бірджу Махараджа у його відомому інституті Kalashram. Згодом, у 2005 та 2011 роках, вона знову відвідувала Індію, щоб продовжити навчання — цього разу у стилі бгаратанатьям під керівництвом гуру Анджани Раджан. Окрім танцю, вона також навчилася гри на таблі — класичному індійському ударному інструменті.

Еліна заснувала й очолювала ансамбль Amrita Dance Ensemble у Тернополі, який став одним із найвідоміших колективів класичних індійських танців в Україні. Вона виступала на численних сценах Індії, зокрема з сольним концертом «Індія – Пошук» у Нью-Делі у 2014 році, організованим за підтримки Посольства України та Товариства дружби «Індія – Україна».

Вона також знялася в непальському художньому фільмі Chokho Maya та в кількох документальних стрічках, демонструючи багатогранність свого таланту.

Як художниця, Еліна створювала світлі, натхненні полотна, сповнені образів Гімалаїв, Непалу та Індії. Її роботи відображали глибоку любов до природи, руху й духовної краси. Виставка «The Beauty of Art and Nature» («Краса мистецтва і природи»), що відбулася у 2017 році в галереї мистецтв ICCR, об’єднала митців, дипломатів і шанувальників її творчості.

Від перших днів російського вторгнення Еліна всіма силами підтримувала Україну — своїм серцем і своїм мистецтвом. Вона допомагала Посольству України в Індії у проведенні культурних і гуманітарних заходів, зокрема виставки «Діти проти війни. Світло проти темряви» та майстер-класів із петриківського розпису для дітей. Також брала активну участь в організації святкувань Великодня та Різдва, завжди приносячи з собою добро, барви й тепло.

Еліна уособлювала рідкісну гармонію — відкритість світові й водночас глибоке коріння у власній культурі. Вона була мостом між Україною та Індією, між Сходом і Заходом.

Вона була людиною світла, мудрості й внутрішньої сили — однією з найяскравіших постатей української громади в Індії.

Її чоловік із любов’ю сказав про неї: «Індійська душа у формі українки».

Ми завжди пам’ятатимемо Еліну — з вдячністю та світлом. Om Shanti.